Поряд із фізичними артефактами виникають їхні цифрові копії: чи залишаться колекції у фізичному вимірі, або достатньо цифрових аналогів? Оптимізація видатків на зберігання, широка доступність, але, з іншого боку, залежність від пристроїв для відтворення цифрових копій і, головне, втрата можливості того «пік-переживання» (за Маслоу), одномоментного «присвоєння» експоната, яке дає безпосереднє спілкування з музейним предметом.

Музейні оффлайн-виставки та екскурсії, з інтерактивними форматами, підважуються онлайн-версіями, популяризація розроблених музеями тем ефективніша через подкасти, кіно, мультфільми, онлайн-ігри, меми, мерч тощо. Але безпосередня соціальна взаємодія (довкола спільної пам`яті і культури), яку може забезпечити музей, не менш важлива для стабілізації локальної спільноти. Музеї все частіше змушені шукати відповідь на питання, куди краще перенаправляти ресурси — власне, як трансформувати музеї. Сучасні музеї шукають відповіді разом зі своїми відвідувачами. А пандемія COVID-19 увиразнила суспільні процеси трансформації, спричинені поширенням цифрових винаходів.

ПРОГРАМА 
О 17.00 відкриваємо Ніч музеїв в цьому році виставкою одного експонату – «Як нас сюди занесли». Весь музейний простір стане виставковим: ви натрапите на поодинокі експонати, які розповідатимуть історію музейної колекції. Від першого музейного предмета, через унікальні артефакти, ми створили оповідь про те, як річ може стати музейною, як музейні співробітники шукають предмети для колекції, або як предмети знаходять свій музей.
О 17.00 можна буде побачити трансляцію екскурсії на сторінках Facebook та Instagram.
Відвідати в музеї виставку можна буде о 17.00, 18.00, 19.00, 20.00.
Ми будемо раді провести екскурсію для груп після 20.00 але не пізніше 23.00.

Ми хочемо, вкотре, наголосити, що сутність будь-якого музею – його колекція. Немає колекції – немає музею. А колекціонувати можна будь-що – від шедеврів живопису до снів, історій хвороб, або наукових дослідів. Тому кожен музей унікальний.
Музейні предмети зберігаються довічно. Можна уявити яка відповідальність лежить  на музейних співробітниках – вирішувати, які предмети будуть розповідати про нас із вами років так через 100, а які стануть сміттям. 
Кожен музейний предмет має свій ідентифікаційний документ – уніфікований паспорт з основною інформацією про предмет (як називається, з чого створений, скільки важить, які сліди залишив на ньому час тощо), а ще свій персональний життєпис – провенанс – звідки походить предмет, хто його створив, хто і коли ним володів, де експонувався, ким реставрувався, за скільки продавався. Тут усе унікальне.
Зберігаються музейні предмети (принаймні мали б зберігатися) у спеціально обладнаних фондосховищах – у тиші, з комфортною температурою, вологістю і без шкідників, а в руки беруться тільки в спеціальних рукавичках. Проникнути у фондосховище може далеко не кожен! Навіть дирекція музею заходить туди тільки з дозволу головного зберігача. Не те, щоби ми не любили людей, але свої предмети любимо не менше.
Тому всі музеї світу сьогодні створюють цифрові копії своїх колекцій і намагаються їх об`єднати в єдину культурну базу даних: і доступ до предмету відкритий, і зручно створювати «хмари знань», і предмети в безпеці. 
Як і будь-який інший артефакт, музейний предмет можна оцінити в грошовому еквіваленті. Це потрібно при страхуванні колекції – коли експонати виставляються в інших музеях або передаються на реставрацію. 
Звідки і про що колекція ЛітМузею – у виставці «Як нас сюди занесли».

О 18.00 у садок ЛітМузею запрошуємо на розмову Тетяни Пилипчук і Ярини Цимбал тема «Унікальні артефакти 1920-х років звідки беремо і навіщо зберігаємо»
Обов'язково буде транслція на наших сторінках у Facebook та Instagram.

Відома дослідниця «наших 1920-х» Ярина Цимбал реконструює унікальну епоху за нечисленними артефактами, які дивом збереглись через 100 років: щось вважалося сміттям і викидалося, щось було надто небезпечним для життя і ховалось або нищилось, щось було знищено тодішньою владою — разом із власниками, свідками, зберігачами, пам`яттю. Де сьогодні можна знаходити артефакти про 1920-ті, як сміття стає цінністю і про що розповідає нам сьогодні — в розмові музейниці Тетяни Пилипчук і дослідниці Ярини Цимбал. 

 

О 19.30 приєднуйтесь у садку ЛітМузею онлайн розмова «Дослідник у музеї»: стрім з Максимом Стріхою про важливість зберігання артефактів, про його досвід користувача архівами та музейними фондами. Модераторка Ольга Бондар.

Максим Стріха передав на довічне зберігання в ЛітМузей кілька цінних предметів. Як дослідник, Стріха постійно користується архівами. Розмова йтиме довкола теми майбутнього музейних колекцій: зручності користування музейними фондами, необхідності (або - ні?) оцифровування музейних предметів і фізичного зберігання (або - ні?) музейних артефактів. 

Рівно о 20.00 у садку почнеться трансляція розповіді Сергія Жадана, – «Майстерня Бондаря: що тут відбувалось у 1990-ті».
Запис, буде транслюватися на наших сторінках у Facebook та Instagram.

Сергій Жадан був одним із тих молодих митців, які часто навідували легендарного харківсьуого художника Валера Бондаря в його майстерні в ЛітМузеї. Тут у невимушеному спілкуванні утворювалось неймовірне творче середовище - вільне від совкових стереотипів, конформізму, провінційності тощо. Тут були нові ідеї, нові твори, нові бачення-бажання-мрії, нова художня мова, нові часописи - самвидавні, звісно. Як спілкувались, що пили, з чим виходили на люди - розповідає безпосередній учасник тих подій ранніх 1990-х тоді ще мало знаний поет-студент Сергій Жадан. У майбутньому музеї майстерня Бондаря стане меморіальним простором.

 

Завершить програму у садку ЛітМузею Юрій Андрухович. О 21.00 чекаємо вас на  Радіо Вечір: Юрій Андрухович презентує новий роман, розповідає про те, що привело його цього разу до Харкова й охоче спілкується з гостями та підписує книжки.
Обов'язково буде транслція на наших сторінках у Facebook та Instagram.

Під час зустрічі відбудеться розмова про новий роман Юрія Андруховича “Радіо Ніч”, про джерелознавчі пошуки матеріалів харківського радіо 1930-х років для нового проєкту автора і, власне, про сам проєкт.