«Через дитячу книгу ми надаємо дітям певні наративи, щоб у них було уявлення про національну історію, про суспільство, про ціннісні основи, на яких стоїть наше суспільство. І для мене пропаганда – це однозначно табу, я пам’ятаю ще радянську літературу, яка була перенасичена пропагандою. Я вважаю, що пропаганди в принципі не має бути в будь-якій літературі або в музеї. А от як коректно запропонувати інформацію дітям, так, щоб вона пробуджувала бажання критично підійти до інформації, можливо, критично деякі речі прочитати. Для мене цінність книги, зокрема дитячої книги, саме в цьому – спонукати дітей розмірковувати, спонукати дітей формувати свої бачення, свої смисли на основі прочитаного», – підкреслює Тетяна Пилипчук, керівниця проєкту харківської резиденції “Слово”, співробітниця ЛітМузею.

У дитячій повісті-казці Івана Андрусяка «Третій сніг» письменник зображує характери персонажів за мовною ознакою. У творі ведмеді говорять ламаною українською, поводять себе нахабно і грубо, – це певний наратив. Звідси – закономірний привід підняти тему для обговорення, як «ховати» політику й історію у художні твори для дітей, навіщо це робити, чи це не те саме, що патріотична пропаганда, чи, навпаки, це спосіб сформувати національну ідентичність.

«Нашою найбільшою проблемою зараз на ринку дитячої книги є якраз малярська книжка. Тут є нюанс, як за грою, за візуалом, за картинкою не втратити літературу. Мала дитина ще справді немає естетичного фільтру, вона природно його не має. І справді, дитині під прекрасну картинку можна підсунути що завгодно. Це суттєво псує смак дитини. Мені здається, що дитяча книжка має бути насамперед ігровою. З гумором, з пригодами. Бо через гру дитина відкриває світ, через гру дитина пізнає світ, асоціює себе з героєм. Але гра заради гри – неприйнятна, бо саме через такі речі дитина і вчиться розпізнавати де добро, а де – зло. І саме в цей момент у книжку вставляється пропаганда, але чесніше – щоб це місце посіла тема для роздумів, тема для власного внутрішнього вибору дитини», – наголошує поет, прозаїк, дитячий письменник Іван Андрусяк. 

Другий резидент «Резиденції “Слово” для дитячих письменників» – поет, прозаїк, дитячий письменник Іван Андрусяк. Він продовжить роботу над повістю «Морськосвинський детектив-2» (попередня назва). Є вже три розділи першої історії. Загалом у книжці має бути три нові історії про детектива морського свина Жерара.

Іван Андрусяк – автор повістей «Стефа і Чакалка», «Вісім днів із життя Бурундука», «Морськосвинський детектив», збірок казок «Зайчикова книжечка» і «Третій сніг», історичної повісті для підлітків «Сірка на порох», збірок дитячої поезії.
Лауреат Корнійчуковської премії 2016 року, удостоєний відзнаки «Дитячий поет року» від порталу української дитячої книги «БараБука» і премії «ЛітАкцент року», лауреат премії імені Якова Гальчевського (2019), лауреат премії імені Лесі Українки (2019). Член українського центру ПЕН-клубу.

У вересні резиденцію відвідає письменниця Дара Корній.

Проєкт є логічним розвитком літературної резиденції, заснованої 2018 року Харківським ЛітМузеєм та PEN-Ukraine. У 2018–2019 ЛітРезиденція відбулася за підтримки Харківської обласної державної адміністрації, у 2020 і 2021 – Українського культурного фонду.