Дисидентський рух об’єднував у собі різні напрямки: національний рух, правозахисний рух, рух за свободу совісті (релігійний), рух національних меншин (кримськотатарський, єврейський). Різними теж були і форми вираження протесту, які використовували дисиденти: написання позацензурних творів, у яких критикувались реалії державного і суспільного ладу СРСР, створення таємних організацій, складання і підписання петицій, відкриті акції протесту, утворення громадських правозахисних організацій. Однаковою була лише реакція радянської системи – переслідування та арешти учасників дисидентського руху.