Володимир Єрмоленко: «Україна і межі Європи»

Де починається і де закінчується Європа? Чи є Україна частиною «Європи» — чи радше це вічне «пограниччя» між Європою та її «іншим»? Межі Європи на сході — гнучкі та рухливі, чи рухаються вони далі на схід? Україна як «край» і «пограниччя», frontier — що це дає для розуміння нашої ідентичності? Як бачили наші землі з Заходу — в епоху Просвітництва, романтизму, fin de siecle, ХХ століття? Як українці бачили свої стосунки з «Європою»? І як це впливає на те, що відбувається сьогодні?

Лекція прочитана в Харківському ЛітМузеї в межах проєкту «Деконструкція імперських міфів на матеріалах ранньомодерної історії України».

Вахтанг Кебуладзе: «Межі, границі, кордони…»

Людина завжди живе в певних межах. Ці межі – це межі власного тіла, власного життя, родини, країни, планети, на якій ми живемо, а зрештою, межі всесвіту, який ми уявляємо безмежним. Але й безмежність також є певною межею. Адже, уявляючи безмежність світу, ми обмежуємо власні можливості в ньому, бо ж ми обмежені в просторі та часі істоти. Але чи можемо ми уявити граничну межу власних можливостей? Чи не наражається сама спроба уявити це на нездоланність граничної межі нашої уяви?
Межа чи границя?
Це не суто мовне питання. Межа – це те, що можна перетнути. Границя покладає край пересуванню, пізнанню, здоров’ю, життю, світові, в якому ми живемо. Інакше кажучи, границя – це гранична межа. Якщо говорити про психологію, то граничні психічні стани – це стани, в яких ми ще психічно нормальні, але вже ризикуємо збожеволіти. Якщо ж говорити про політичну географію та геополітику, то границі та межі постають тут як кордони. Кордони на мапах – то межі чи границі? Чи можна їх перетинати і за яких умов? Звідки вони? Ми самі встановлюємо їх чи вони нам дані ззовні, чи то від Бога, чи то від природи?

Лекція прочитана в Харківському ЛітМузеї в межах проєкту «Деконструкція імперських міфів на матеріалах ранньомодерної історії України».

Деконструкція імперських міфів на матеріалах ранньомодерної історії України (XVI - XVIII ст.)

Харківський ЛітМузей спільно з Українським інститутом національної пам`яті розпочинає цикл лекцій “Деконструкція імперських міфів на матеріалах ранньомодерної історії України”

Історія України для сучасних українців «починається» в різні часи: з трипільської культури,  від княжої доби, з появою назви «Україна», або ж із 24 серпня 1991 року. 
Варто лише уявити, що кілька поколінь сучасних українців учились за різними шкільними підручниками з історії України та української літератури.  Як нам комунікувати?
Зрештою, як створити і прийняти актуальний, послідовний історичний наратив — власний український «голос»?

Цикл лекцій «Шістдесятники»

Харків у 1960-х – 1980-х роках був одним із центрів протистояння радянській системі: тут велась системна правозахисна діяльність, існувало неформальне мистецьке середовище. Харків поєднував дисидентів загальнодемократичного напрямку (Генрих Алтунян, Владислав Недобора) з  представниками національного руху опору (Ігор Кравців, Анатолій Здоровий) – і все це на тлі «мистецького хуліганства» Вагріча Бахчаняна, Вололимира Мотрича, Едуарда Лимонова, Бориса Слуцького, нової художньої мови Степана Сапеляка, Марлени Рахліної, Бориса Чичибабіна тощо.

ЛітПро: літератори про сучасне

Осмислення періоду 1920-х років, його унікальності для української культури, наводить на думку про значення того мистецького середовища, яке утворилось у Харкові впродовж усього 10 років. 
Все починалося з мрій про велику культуру, яка змінить світ, з виступів у редакції «Вістей» та в «Селянському будинку», з перших виданих книг. Згодом виникають культурні ініціативи, вагомі літературні часописи, перші значні художні твори, зацікавлений читач. Але все почалося зі створення культурного середовища.
Сьогодні в Харкові існує чимало площадок для літературних читань, де виступають як знані письменники, так і початківці. ЛітМузей як локація також надає можливість сучасним митцям зустрічатись зі своєю публікою. Тут започатковано кілька ініціатив для письменницьких читань.

Реконструкція Харківського літературного музею

Проект реконструкції Харківського літературного музею був ініційований колективом самого музею, який протягом багатьох років доклав чимало зусиль задля створення його змістовної сутності. Завдяки своїй дослідницькій, освітній, виставковій та публічній діяльності, музей перетворився на важливе місце в культурному просторі Харкова і став домівкою для низки подій, які вже набули постійний характер. Усвідомивши свою місію, майбутнє, а також існуючий простір та інфраструктуру, літмузей сформулював бачення подальшого розвитку, а архітектурне бюро «Дроздов та Партнери» в свою чергу допомогло інтерпретувати їхні бажання архітектурною мовою.

Харківська літературна резиденція

Харківська літературна резиденція є спільним проектом Харківської обласної державної адміністрації та Українського осередку Міжнародного ПЕН-клубу. Проект реалізується за організаційної підтримки Харківського ЛітМузею. Кураторка Харківської літературної резиденції – Тетяна Пилипчук.

«Літа. Кохання» Анатолія Перерви – збірка вибраних віршів поета побачить світ до його 70-річчя.

19.04 о 18.30 У Харківському ЛітМузеї відбудеться презентація збірки вибраних творів харківського поета, одного з фундаторів музею Анатолія Перерви. 
Книга «Літа. Кохання» присвячена його 70-річчю — поет хотів зробити такий подарунок своїм читачам, але рік тому його не стало. Отже, ЛітМузей вважає своїм обов’язком видати книгу, тому що хорошу поезію хочеться залишити в хороших книгах, щоби з часом за цими книгами уявляли нас, наш час, наші уподобання і смаки — все те, що ми можемо залишити по собі.
Презентуватимуть збірку  письменник Сергій Жадан, директорка музею Ірина Григоренко та літературознавиця й укладачка збірки поезій Ольга Різниченко. 
Тираж видруковано за підтримки ТОВ «Пларіум Юкрєйн» www.company.plarium.com.

Книгу можна отримати безкоштовно.
 

 

«Кав’ярня Пока» — креативний простір у Харківському Літературному музеї

«Кав’ярня Пока» — «місце перепочинку літераторських душ 20-х років», де обговорювалися пекучі теми та народжувалися ідеї.

П'ятий Харків: культурна ініціатива

«П’ятий Харків», спільний проект Сергія Жадана, ЛітМузею та Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, — це спроба в спільних розмовах знайти нашу міську ідентичність: хто ми такі? Що ми транслюємо про себе назовні і що мали би транслювати? Як нас бачать і якими ми маємо стати?

Сторінки