Про музей
Харківський ЛітМузей колекціонує літературні матеріали слобожанського регіону. Ми часто стикаємось із суспільними стереотипами, що читання зараз не в тренді, українська література нудна й печальна, а в музеях взагалі нема чого робити. Тож у цьому контексті музей української літератури – це про потрійні страждання тих, хто наважиться туди зайти. Традиційно до літературних музеїв звертаються під письменницькі роковини, тому іноді ми себе іронічно називаємо “івент-агенцією зі святкування ювілеїв померлих письменників”.
Але наш музей – це про цікаві зустрічі, розмови, відпочинок і навчання; це про особливе середовище – відкрите і творче; це про нашу спільну памʼять, яка більше розповідає про нас, ніж про минуле; це про теплі емоції до текстів нашої культури; це про вміння користуватись досвідами, набутими до нас, і створювати нові сенси на основі цих досвідів; це про можливість включити своє персональне життя в більшу історію. Нам хочеться, щоб у наш музей приходили не в гості, а до себе – у свій, безпечний в усіх сенсах простір.
Музей був створений активістами з антирадянськими настроями в останні роки існування Радянського Союзу. Тому він ніколи не був інструментом пропаганди, але був українським голосом Харкова, чутливим до суспільних питань. Тому музей ніколи не перебуває осторонь рушійних соціальних подій, не боїться йти всупереч владі або мейнстриму заради памʼяті та досвіду, що зберігаються в музейних артефактах. Тому найцінніша частина музейної колекції – літературні матеріали нашого регіону, які не пройшли радянську цензуру й дивом збереглись як фізичні обʼєкти і важливі свідчення.
Про колекцію більше тут: (посилання)
Про історію музею більше тут: (посилання)
