ПРЕСЦЕНТР

Більше інформації про наші новини – у соцмережах:

посилання

Про команду музею тут: (посилання)

Підписатись на нашу розсилку: (посилання)

Про історію музею

Ідея створення в Харкові літературного музею виникла ще в 1932 році, коли тут був фактично центр великих культурних зрушень. Музей літератури відкрили 13 грудня 1932 року в приміщенні Науково-дослідного інституту ім. Шевченка (споруда на колишній Раднаркомівській вул. (тепер – Жон Мироносиць) не збереглась). Але розпочались масові репресії українських письменників, тож існування літературного музею стало недоречним. 

Уже по Другій світовій війні Харківське відділення Спілки  письменників України із настирливою періодичністю порушувало питання про створення в Харкові літературного музею. Наприкінці 1980-х років черговий лист СПУ на цю тему за підписами А. Перерви та Р. Полонського, на щастя, потрапив до рук співробітниці історичного музею Ірини Григоренко (Шумиліної). Завдяки її наполегливим зусиллям у 1988 році Харківський літературний музей нарешті було створено. Він розмістився в колишньому маєтку 1894 року, який належав художнику Георгію Шторху (і ним же був спроєктований), а за радянських часів тут функціонував партійний готель закритого типу. Ірина Григоренко стала першою очільницею музею. 

Заснування: 20.04.1988 Рішенням Кабінету міністрів України № 105; 12.07.1988 розпорядженням Харківської обласної ради № 305. 

Музейні співробітники відразу почали працювати з темою 1920-х років – епохи сильних культурних процесів, які закінчились репресіями митців і забороною їхніх творів. Попри всі заборони й репресії, той час залишив по собі книги, рукописи, фотокартки, журнали. Деякі – в одному-двох примірниках. Завдяки вдалій пошуковій роботі ці примірники опинились у колекції музею. Сьогодні найцінніші музейні експонати датуються 1910–30-ми роками. Тому перша визначна виставка музею  – «Українська Голгота» – була присвячена пам’яті письменників, знищених у тридцятих роках. Відкрита в 1991 році, виставка стала подією в культурному житті України.  Харківський літературний музей уперше в Україні масштабно показав добу Розстріляного Відродження. З того часу тема 1920-х є центральною для музею. 

З початку 1990-х музей створював середовище незалежної проукраїнської культури. Тут працював художник Валер Бондар (до якого часто заходили друзі-художники), проводили свої заходи студенти-філологи з поетичного угрупування “Червона фіра” (Сергій Жадан, Ігор Пилипчук, Ростислав Мельників), молодь зі Спілки української молоді, старші з Руху та Спілки письменників. Тут виник театр-студія “Арабески” на чолі зі Світланою Олешко. Сьогодні матеріали того періоду (рукописи і самвидав) уже стали музейними предметами. 

Створюючи в 2008-му році виставку “Палімпсести” (історія руху опору 1960–80-х років), музей сформував колекцію матеріалів шістдесятників. 

З 2003 року музей має філію – меморіальну кімнату-музей Гната Хоткевича в селищі Високий, створену ще 1995 року завдяки  клопотанням дочки письменника Галини Хоткевич та громадського діяча Петра Черемського.

Перші інтерактивні виставки зʼявились у музеї в 1996 році, перші ігрові освітні заняття замість екскурсій – у 2008-му, перші партисипативні виставки й заходи – у 2014-му. 

У 2022 році музей мав проводити реконструкцію споруди – розбудовувати сучасну музейну інфраструктуру за проєктом Олега Дроздова, проте на заваді стало повномасштабне військове вторгнення росії в Україну. 

Попри війну, музей не припиняє своєї діяльності та продовжує активно популяризувати слобожанську культуру в Україні та за її межами.